ТЕПЕРІШНІЙ СКЛАД  ЛЕГЕНДАРНОЇ "ВЕРХОВИНИ"

Краяни 

ПІСНЯ ЮРІЯ СОЛОВІЯ

Святкова зала районного будинку культури якось по-домашньому манила до себе глядача. Ввійшовши всередину, на великій сцені, якій присвятив своє життя Юрій Соловій його старовинне фото, поруч палаюча свіча.  Погляд видатного хормейстера та композитора, актора та організатора хорових колективів на Калущині, Косівщині й Долинщині сьогодні наче стрічав усіх дорогих йому та рідних людей, запрошених на пам’ятний вечір.

Захід проведено з ініціативи відділу культури РДА, районного Будинку культури та районної організації ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, при участі школи естетичного виховання, музею «Бойківщина» імені Тетяни і Омеляна Антоновича.

КИТИЦІ КАЛИНИ ДО МЕМОРІАЛУ ХОРМЕЙСТРА

Своє 80 – річчя цей сповнений жаги та любові до мистецтва диригент міг би зустріти в концертному залі, чи затишному родинному колі, серед добрих друзів чи на студії телебачення. Але доля розпорядилась по - іншому.  Цього року, виповнилося 30 літ, з того того часу, як Юрій Богданович відійшов в позаобрійні світи. Наче на одну стежину ступають його день народження – 21 січня 1932 року та день його кончини – 5 жовтня 1982 року.

За свою багаторічну працю на ниві української культури він був удостоєний звання Заслужений працівник культури УРСР, а значно пізніше, уже в роки незалежної нашої держави, Долинська міська рада присвоїла йому звання Почесного громадянина нашого міста, посмертно. На фасаді районного будинку культури, ще в 1992 році встановлено меморіальну дошку куди сьогодні пролягла в честь «батька» хорових досягнень гірлянда пам’яті з китиць калини.

З скорботною промовою зачитав повчальні слова й подарував музичні вітання з глибоким духовним змістом настоятель храму  Пресвятого Серця Ісуса та  Серця Марії – радник єпископа Івано-Франківської єпархії УГКЦ Вітольд Левицький

«Благослови душе моя Господа» з такою композицією підіймалась на сцену НА хорової капели «Верховина», керівник Євген Жукевич. Виконувались улюблені композиції видатного музикознавця.

Для долинян «Верховина» є великою гордістю. Цей мистецький колектив в свій час не пропустив жодного святкового концерту, з великим фурором підіймав  не тільки районні, а й обласні сцени. Біля витоків визнання і слави «Верховини» стояла людина, обдарована непересічними музичними здібностями і великою любов’ю до хорового співу Юрій Соловій та його капеляни.

А починалося все так. Ще в далекому 1957 році в серпні на посаду художнього керівника було призначено випускника Станіславського музичного училища Юрія Соловія.На першу репетицію хору прийшли люди різного віку та професій. І тепер, поміж стільки часу на сцену до слова також запрошувались ті учасниці капели, що й досі з великою радістю та гірким присмаком розлуки згадували свого вчителя. А сказати було що: то щира усмішка розливалась на обличчі кожної з них, то чиста сльоза бриніла на сумних очах.

Йдучи далі стопами історії в 1960 році перші плоди праці дали про себе знати. Тут на обласному огляді – конкурсі, присвячений декаді української літератури і мистецтва в Москві, долиняни зайняли 2-ге місце.

А в 1964 році, завоювавши 1-ше місце в обласному огляді мистецьких колективів, капела одержала путівку на Республіканський конкурс, присвячений 150-річчю з дня народження Тараса Шевченка, де була визнана однією з найкращих в Україні і нагороджена дипломом 1-го ступеня.

Що ж стосується самого репертуару, то творець та маестро мав досить чіткі уявлення про мизичний Всесвіт та вибирав також неоднозначно складні твори, такі як: « Кантата Шевченкові», «Дума про Україну» О.Александрова, кантата М.Лисенка «Оживуть степи, озера» та інші.

Згодом хорова капела здобуває золоту медаль та диплом 1-го ступеня, а створена при ній вокально-хореографічна картина «Гуцульська рапсодія» - срібну медаль.

1967 рік був особливим для Юрія Соловія. Керівник самодіяльної хорової капели «Верховина» удостоєний звання «Заслужений працівник культури УРСР».

В 1968 році було здійснено понад 30 концертних виступів хорової карпели в Івано-Франківську, Коломиї, Калуші та Моршині.

Потім пішли виступи на телебаченні за участю в програмах «Сусіди», «Сонячні кларнети» та інших.

1982 рік –   чорною скорботною стрічкою заляг на руки тих, хто знав, співпрацював та любив Юрія Соловія. Гаряче серце зупинило своє биття у грудях  життєлюба. Остання мелодія життя обірвала струну великого маестро.

Та багата музична спадщина, яку залишив по собі актор та композитор величає його ім’я та всю нашу культуру.

Слово було надано одній із перших учасниць капели Терезі Матійців. Спогади просто перехоплювали жінку. Здавалось кожному безпосередньо передався той зв'язок, в якому співпрацював Юрій Соловій з хористами. Також з коротенькою промовою долучилась Ольга Кріль та інші присутні капеляни.

Від учасників сьогоднішньої капели виступив Любомир  Курташ  з виконанням пісні «Аве Марія».

Творчу естафету капели підтримала і дружина Юрія Соловія – Ярослава Соловій. Присутні мали змогу переглянути короткий відеофільм про родину Соловіїв, а з уст дружини, присутньої на пам’ятному вечорі почути істинну правду про причини хвороби та втрату свого чоловіка.

Стопами батька пішла його старша донька Оксана Соловій – Лозинська. Вона є керівником хору вчителів під промовистою  назвою «Аве Марія».  Ті творчі зусилля, ласку та любов, що перейняла від батька амбітна Оксана та її сестра Любов, вплітаються  у вінок вічної шани та слави за ним.

На сцені впродовж вечора виступали різні колективи з особистими промовами від наставників. Чоловічий вокальний ансамбль з Великої Турї теж проявив мистецьку хват кість та завзятість.

На теренах Долинщини мистецтво ще не спить , воно непокоїть кожного жителя дзвінкими жанровими постановками та, сподіваюсь в майбутньому ще більше розпалить полум’я жаги до музики – світу вічного й високого акорду.

Підіймаючи на високий рівень хорове мистецтво свого краю, Юрій Соловій передав естафету не тільки дітям, а й тим, хто ще мріяв та жив мистецтвом. До слова був запрошений Мирон Андрусів – заслужений працівник культури України, для якого маестро доклав чималих зусиль, щоб поставити в ряд кращих диригентів. І весь труд теж не згорів за лаштунками сцени. Сьогодні цей відомий диригент виголошує своє  слово.

Невимовно легкий у спілкуванні чоловік, відомий хормейстер Юрій Соловій завжди умів знайти спільну мову з людьми різних смаків та уподобань. Навіть представники влади розуміли та поважали митця. Але час не стоїть на місці і до влади приходять нові люди, які бережуть пам'ять нашого земляка.

Висловили слова вдячності та поваги керуюча апарату РДА Катерина Олійник, міський голова Володимир Гаразд та начальник райвідділу культури Володимир Гібчинський.

Ліричні віршовані рядки прочитала місцева вчитель та поетеса Оксана Сподар, своїми враженнями від вечора поділився почесний член ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Степан Янковський.

Виступи всіх колективів дещо помітно об’єднує і це є ніщо інше як мистецький почерк Юрія Соловія. І він лягатиме іще не на одну музичну нотатку, щоб залишитись шедевром на чистій сторінці.

Пам’ятний вечір проводили головний режисер клубних масових заходів Мирослава Ружевич та голова РО ВУТ « Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Олійник.