Інтерв’ю

ЖИТТЯ ЗА НОВИМ КОДЕКСОМ

Досить жвавого обговорення набрав чинний новий кримінально-процесуальний кодекс. Самі представники Феміди знизували плечима та брались за голови в очікуванні тлумачення деяких його розділів. Тепер, коли пристрасті навколо нового КПК потроху вщухли, ми вирішили більш докладніше дізнатись про новоприйнятий закон у міжрайпрокурора Федора ПАВЛЮКА.

–       За новим КПК міліція повинна порушити кримінальну справу впродовж 24 годин з моменту надходження заяви і розпочати розслідування. Скажіть, будь-ласка, це плюс чи мінус. Творці Кримінального процесуального кодексу кажуть, що це добре, а яка Ваша думка з цього приводу?

–       Прокуратура виконує вимоги, які покладені на неї законом. Відповідно до нового Кодексу відбувається наступний процес: поступає у райвідділ міліції заява або повідомлення про злочин. Всі заяви реєструють у книзі єдиного обліку заяв і правопорушень. Такий облік заведено в райвідділі міліції.

Які ж у цьому випадку можуть виникати питання? Краще, коли особа безпосередньо звертається з письмовою заявою, приходячи в райвідділ міліції. Тоді правоохоронці можуть якомога швидше та безпосередньо розглянути дану заяву, і внести у єдиний реєстр. Тобто, законодавець виділив 24 години, протягом яких слідчий повинен з’ясувати обставини, які мають значення для предмету доказування, з»ясувати чи є у заяві , повідомленні ознаки кримінального правопорушення. Якщо порушення є адміністративне, воно вноситься до журналу обліку заяв і правопорушень , а в подальшому службова особа райвідділу міліції складає протокол про адміністративне правопорушення. Якщо порушення є кримінально-карним , воно обов»язково заноситься у єдиний реєстр досудових розслідувань.  У випадках нанесення громадянам тілесних ушкоджень, потерпілий подає заяву в райвідділ міліції (раніше особа зверталась до суду).  Письмову заяву приймає слідчий, попереджає особу про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин і  вносить дані у Єдиний реєстр досудових розслідувань. Дальше відбувається процес розслідування у порядку, визначеному новим КПК.

–       Скільки триватиме розслідування?

–       Процес досудового розслідування кримінальних правопорушень ( крім проступків ) визначено законом і його здійснюють протягом двох місяців. У подальшому, якщо це тяжкі та особливо тяжкі злочини – відповідно розслідування продовжує районний прокурор, прокурор області, Генеральним прокурором або його заступниками, але не більше дванадцяти місяців.

–       До категорії кримінальних привели адміністративні й низку злочинів невеликої  важкості. Скажіть, будь ласка, чи це введе в оману пересічного громадянина?

–       На цей час не прийнято ще закону, який регулює провадження стосовно кримінальних проступків. Ми діємо тільки в тих межах, які є на даний час, керуючись кримінальним кодексом та тими правопорушеннями, які у ньому зазначені. Лише правопорушення передбачені чинним Кримінальним кодексом  вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і, відповідно по них проводиться досудове слідство.

–       У КПК виникло таке поняття, як угода. Хто, де і з ким та про що домовлятимуться?

–       Законодавцем визначено види угод у кримінальному провадженні. Це є угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинувачуваним та угода між прокурором і підозрюваним (обвинувачуваним) про визнання винуватості. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою, як законодавець визначає, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого. Домовленості щодо угоди про примирення можуть проводити самостійно потерпілі, підозрювані чи обвинувачувані, захисник і представник або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами, крім слідчого, прокурора або судді. Тобто, в угоду про примирення ми не можемо втручатися, тільки фіксуємо сам факт.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинувачуваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості, в якій бере участь потерпілий, не допускається.

–       Розкажіть, будь ласка, про домашній арешт згідно з новим КПК?

–       Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному чи обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яку підозрюють, обвинувачують у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчого суддю, якщо цей захід застосовано під час судового провадження, з метою контролю за особою, яка перебуває під домашнім арештом. Працівники міліції мають право навідуватись до цієї людини, брати письмові пояснення, використовувати електронні засоби контролю. Термін дії ухвал слідчого й судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. При необхідності, за клопотанням прокурора, це може тривати до завершення досудового розслідування. Сукупний термін перебування під домашнім арештом не може перевищувати шести місяців.

–       Поняття «слідчий суддя». Як його характеризує новий КПК?

–       Це визначено чинним кримінально-процесуальним кодексом, особою слідчого судді, раніше цього в кримінальному процесі не було. У статті 3, визначення основних термінів цього кодексу, зазначено, що це є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого передбачено здійснення повноважень згідно з кодексом судового  контролю за дотриманням прав, інтересів осіб. Слідчий суддя обирається зборами суддів і складу суддів цього суду. Фактично введено цю посаду для того, щоб кримінально-процесуальна особа здійснювала, як вказано, контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів конституційних громадян при обранні запобіжних заходів під час проведення окремих слідчих дій, які потребують дозволу суду. Саме ця особа буде зазначати, чи правомірно застосовують такі заходи і здійснювати контроль за дотриманням прав усіх учасників процесу.

–       Розкажіть про вибір захисника та внесення до обов’язкового державного реєстру адвокатів?

–       На цей час ще не створено реєстру адвокатів. У перехідних положеннях до КПК вказано, що до створення цього єдиного реєстру такими повноваженнями користуються діючі адвокати, які входять до адвокатських об’єднань, спілок. Коли особа має юридичну освіту, здала кваліфікаційні іспити та стала професійним адвокатом, вона може грамотно надати юридичну допомогу. В подальшому, при внесенні адвокатів у єдиний реєстр, ми будемо залучати до кримінального провадження осіб, включених у цей реєстр. А поки що право вибору є вільним.

–       Відтепер тіло з моргу можна буде забрати тільки з дозволу прокурора. Чому так, чи це не спричинить додаткових проблем та чи дійсно судово-медичні експертизи стануть необхідними й обов’язковими?

–       На всі випадки смерті виїжджає слідчо-оперативна група. Слідчий, на місці виясняє всі обставини смерті, чи є ознаки кримінального правопорушення, чи людина померла своєю смертю. Коли слідча група приїжджає до будинку, в якому знаходиться перестаріла жінка, яка перебуває на обліку в лікаря з приводу серцево-судинних чи інших захворювань, викликають лікаря, який її обстежував її та консультував. Він повинен надати свідоцтво про причини смерті. У цьому випадку тіло людини не направляється на експертизу. В інших випадках, коли слідчий виявляє тіло на вулиці, особа невпізнана, є ознаки удушення, отруєння, тобто, коли є підстави вважати, що могла бути насильницька смерть особи, причину смерті повинен встановити судово-медичний експерт. Прокурор, після проведення судово-медичного розтину, дає дозвіл на видачу трупа. Прокуратура не стане ланкою, через яку може виникнути затримка у похованні померлого.

–       Як поводитись громадянам із прийняттям нового закону?

–       Кожен пересічний громадян окрім цього закону, повинен керуватись своєю правосвідомістю, людськими законами, нормами моралі й поведінки. Не порушувати вимог  кримінального, адміністративного та інших законодавств.  Зі своєї сторони органи прокуратури максимально забезпечать діяльність і впровадження в життя нового Кримінального процесуального кодексу, забезпечення захисту прав та інтересів учасників кримінального процесу.

Пам’яті Наталії Наум

А ЦВІТ ЦЕЙ НЕ ЗІВ’ЯНЕ

Раніше вже згадувалось про районний конкурс драматичних колективів. Завдяки світлій пам’яті відомої  землячки Наталії Наум він взяв свій старт у її рідному Старому Мізуні.

14 січня 2013-го  року їй виповнилося б  80.

Ця видатна українська тендітна душа з невимовною простотою та щирістю полонила чимало сердець й здобула  численну прихильність серед глядачів.

23 грудня в Будинку культури селища Вигоди відбудеться другий етап огляду-конкурсу святкових драматичних колективів. Буде оголошено володарів 1-го, 2-го та 3-го місць. А найвеличнішою винагородою стане премія імені Наталії Наум.

От і завершився перший етап творчих змагань між драматичними колективами. І результати зовсім не забарилися.

На районному рівні гідно та достойно проявили себе такі колективи будинків культури як: Старий Мізунь, Розточки, Церківна, Кальна, Тяпче, Кропивник, Надіїв, Оболоня та Вигода.

Серед клубних установ сіл: Новоселиця, Пациків, Слобода – Болехівська, Станківці, Княжолука, Лолин, Шевченкове та Гериня.

Розвиваючи драматичне мистецтво ми збагачуємо свій рідний край, культуру та розширюємо коло прихованих талантів. З відкритими думками та серцем віддавала своє життя улюбленій професії Наталія Наум. Її відомі кінострічки «Високий перевал», «Страчені світанки», «За двома зайцями» принесли неабияку славу тільки через сильний «український характер» жінки та невтомну працю.

Саме так повинні загартовувати й проявляти свої сильні мистецькі сторони й кращі обрані колективи, бо там, де панує бажання й наполегливість, там і народжується нова зоря, там ніжним цвітом осипаються на стежину червоні грона калини, як символ вічності та любові. А цвіт цей не зів’яне.

ТЕПЕРІШНІЙ СКЛАД  ЛЕГЕНДАРНОЇ "ВЕРХОВИНИ"

Краяни 

ПІСНЯ ЮРІЯ СОЛОВІЯ

Святкова зала районного будинку культури якось по-домашньому манила до себе глядача. Ввійшовши всередину, на великій сцені, якій присвятив своє життя Юрій Соловій його старовинне фото, поруч палаюча свіча.  Погляд видатного хормейстера та композитора, актора та організатора хорових колективів на Калущині, Косівщині й Долинщині сьогодні наче стрічав усіх дорогих йому та рідних людей, запрошених на пам’ятний вечір.

Захід проведено з ініціативи відділу культури РДА, районного Будинку культури та районної організації ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, при участі школи естетичного виховання, музею «Бойківщина» імені Тетяни і Омеляна Антоновича.

КИТИЦІ КАЛИНИ ДО МЕМОРІАЛУ ХОРМЕЙСТРА

Своє 80 – річчя цей сповнений жаги та любові до мистецтва диригент міг би зустріти в концертному залі, чи затишному родинному колі, серед добрих друзів чи на студії телебачення. Але доля розпорядилась по - іншому.  Цього року, виповнилося 30 літ, з того того часу, як Юрій Богданович відійшов в позаобрійні світи. Наче на одну стежину ступають його день народження – 21 січня 1932 року та день його кончини – 5 жовтня 1982 року.

За свою багаторічну працю на ниві української культури він був удостоєний звання Заслужений працівник культури УРСР, а значно пізніше, уже в роки незалежної нашої держави, Долинська міська рада присвоїла йому звання Почесного громадянина нашого міста, посмертно. На фасаді районного будинку культури, ще в 1992 році встановлено меморіальну дошку куди сьогодні пролягла в честь «батька» хорових досягнень гірлянда пам’яті з китиць калини.

З скорботною промовою зачитав повчальні слова й подарував музичні вітання з глибоким духовним змістом настоятель храму  Пресвятого Серця Ісуса та  Серця Марії – радник єпископа Івано-Франківської єпархії УГКЦ Вітольд Левицький

«Благослови душе моя Господа» з такою композицією підіймалась на сцену НА хорової капели «Верховина», керівник Євген Жукевич. Виконувались улюблені композиції видатного музикознавця.

Для долинян «Верховина» є великою гордістю. Цей мистецький колектив в свій час не пропустив жодного святкового концерту, з великим фурором підіймав  не тільки районні, а й обласні сцени. Біля витоків визнання і слави «Верховини» стояла людина, обдарована непересічними музичними здібностями і великою любов’ю до хорового співу Юрій Соловій та його капеляни.

А починалося все так. Ще в далекому 1957 році в серпні на посаду художнього керівника було призначено випускника Станіславського музичного училища Юрія Соловія.На першу репетицію хору прийшли люди різного віку та професій. І тепер, поміж стільки часу на сцену до слова також запрошувались ті учасниці капели, що й досі з великою радістю та гірким присмаком розлуки згадували свого вчителя. А сказати було що: то щира усмішка розливалась на обличчі кожної з них, то чиста сльоза бриніла на сумних очах.

Йдучи далі стопами історії в 1960 році перші плоди праці дали про себе знати. Тут на обласному огляді – конкурсі, присвячений декаді української літератури і мистецтва в Москві, долиняни зайняли 2-ге місце.

А в 1964 році, завоювавши 1-ше місце в обласному огляді мистецьких колективів, капела одержала путівку на Республіканський конкурс, присвячений 150-річчю з дня народження Тараса Шевченка, де була визнана однією з найкращих в Україні і нагороджена дипломом 1-го ступеня.

Що ж стосується самого репертуару, то творець та маестро мав досить чіткі уявлення про мизичний Всесвіт та вибирав також неоднозначно складні твори, такі як: « Кантата Шевченкові», «Дума про Україну» О.Александрова, кантата М.Лисенка «Оживуть степи, озера» та інші.

Згодом хорова капела здобуває золоту медаль та диплом 1-го ступеня, а створена при ній вокально-хореографічна картина «Гуцульська рапсодія» - срібну медаль.

1967 рік був особливим для Юрія Соловія. Керівник самодіяльної хорової капели «Верховина» удостоєний звання «Заслужений працівник культури УРСР».

В 1968 році було здійснено понад 30 концертних виступів хорової карпели в Івано-Франківську, Коломиї, Калуші та Моршині.

Потім пішли виступи на телебаченні за участю в програмах «Сусіди», «Сонячні кларнети» та інших.

1982 рік –   чорною скорботною стрічкою заляг на руки тих, хто знав, співпрацював та любив Юрія Соловія. Гаряче серце зупинило своє биття у грудях  життєлюба. Остання мелодія життя обірвала струну великого маестро.

Та багата музична спадщина, яку залишив по собі актор та композитор величає його ім’я та всю нашу культуру.

Слово було надано одній із перших учасниць капели Терезі Матійців. Спогади просто перехоплювали жінку. Здавалось кожному безпосередньо передався той зв'язок, в якому співпрацював Юрій Соловій з хористами. Також з коротенькою промовою долучилась Ольга Кріль та інші присутні капеляни.

Від учасників сьогоднішньої капели виступив Любомир  Курташ  з виконанням пісні «Аве Марія».

Творчу естафету капели підтримала і дружина Юрія Соловія – Ярослава Соловій. Присутні мали змогу переглянути короткий відеофільм про родину Соловіїв, а з уст дружини, присутньої на пам’ятному вечорі почути істинну правду про причини хвороби та втрату свого чоловіка.

Стопами батька пішла його старша донька Оксана Соловій – Лозинська. Вона є керівником хору вчителів під промовистою  назвою «Аве Марія».  Ті творчі зусилля, ласку та любов, що перейняла від батька амбітна Оксана та її сестра Любов, вплітаються  у вінок вічної шани та слави за ним.

На сцені впродовж вечора виступали різні колективи з особистими промовами від наставників. Чоловічий вокальний ансамбль з Великої Турї теж проявив мистецьку хват кість та завзятість.

На теренах Долинщини мистецтво ще не спить , воно непокоїть кожного жителя дзвінкими жанровими постановками та, сподіваюсь в майбутньому ще більше розпалить полум’я жаги до музики – світу вічного й високого акорду.

Підіймаючи на високий рівень хорове мистецтво свого краю, Юрій Соловій передав естафету не тільки дітям, а й тим, хто ще мріяв та жив мистецтвом. До слова був запрошений Мирон Андрусів – заслужений працівник культури України, для якого маестро доклав чималих зусиль, щоб поставити в ряд кращих диригентів. І весь труд теж не згорів за лаштунками сцени. Сьогодні цей відомий диригент виголошує своє  слово.

Невимовно легкий у спілкуванні чоловік, відомий хормейстер Юрій Соловій завжди умів знайти спільну мову з людьми різних смаків та уподобань. Навіть представники влади розуміли та поважали митця. Але час не стоїть на місці і до влади приходять нові люди, які бережуть пам'ять нашого земляка.

Висловили слова вдячності та поваги керуюча апарату РДА Катерина Олійник, міський голова Володимир Гаразд та начальник райвідділу культури Володимир Гібчинський.

Ліричні віршовані рядки прочитала місцева вчитель та поетеса Оксана Сподар, своїми враженнями від вечора поділився почесний член ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Степан Янковський.

Виступи всіх колективів дещо помітно об’єднує і це є ніщо інше як мистецький почерк Юрія Соловія. І він лягатиме іще не на одну музичну нотатку, щоб залишитись шедевром на чистій сторінці.

Пам’ятний вечір проводили головний режисер клубних масових заходів Мирослава Ружевич та голова РО ВУТ « Просвіта» імені Тараса Шевченка Василь Олійник.

Зустрічі

ПОМІЖ РЯДКАМИ

29 листопада у Народному домі «Просвіта» з ініціативи приватного підприємця, власниці магазину «Книги» Анастасії Курінової  проведено літературну зустріч з гостем із Закарпаття, письменником, журналістом, членом Асоціації українських письменників Мирославом Дочинцем. У 2004 році лауреат Міжнародної літературної премії «Карпатська корона». Цьогоріч отримав відзнаку «Золотий письменник України».

МИРОСЛАВУ НА ПАМ'ЯТЬ ПРО ДОЛИНЩИНУ

За вікнами місцевої «Просвіти» вже вечоріло, коли в залі тільки-но почали сходитись прихильники творчості письменника. Поміж багатьох знайомих облич ввійшов чоловік з яскраво вираженим поглядом та ввічливо вітався до присутніх. Це був Мирослав Дочинець. Його перша та відома книга, яка принесла йому успіх «Многая літа, благая літа» стала цілющим еліксиром, для широкого кола читачів, настояного на життєвих порадах та історіях. В ній описуються заповіді 104-річного Андрія Ворона як жити довго в щасті та радості.

На зустрічі Мирослав розповів коротко про себе, про магічну силу пера та всі тонкощі своїх збірок.

І от в руках письменника книга під назвою «Руки і душа». В ній оповідається про історію жінок, що перемагають. Оскільки більшу частину аудиторії займали представниці прекрасної статі, то письменник знав чим зацікавити ніжну та  ліричну душу жінки.

Посеред інших багатьох книг слід назвати такі як: роман «Криничар», «Книга духовної мудрості», «Вічник», «Хліб і шоколад», «Булава і серце» та багато інших.

Час невпинно пробігав, а запитання до Мирослава Дочинця із глибини глядацького залу линули один за одним.

На запитання письменника, що для нього є джерелом натхнення, пан Мирослав відповів легко та просто: «Я його знаходжу всюди, в природі, в спілкуванні та роздумах людських стосунків, в душі кожного, яка відкривається щирістю».

Всі книги автора черпають високих духовних моралей, в них переважають теми на служіння, гідність, віру, надію й любов. Більше десятка книг, деякі з них перекладені іноземними мовами  вже побачили світ та знайшли свого читача.

Досить пронизлива та повчальна фраза запам’яталась від відомого письменника: «В цьому світі немає друзів чи ворогів. Кожен, хто приходить в наше життя відіграє в тій чи іншій мірі роль учителя».

Творча зустріч добігала кінця. Письменик не плишив без подарунка наш славний Прикарпатський край та отримав від організатора вечора Анастасії Яківної квіти та книгу про Долинщину.

Секретар міської ради Віктор Гошилик привітав гостя та подякував  за цікаву зустріч учасникам та організаторам заходу.

Святкову програму вела поетеса Оксана Сподар. Всі присутні з неймовірно переповнюючи ми щасливими емоціями ділились враженнями в черзі за автографом. Такі зустрічі спонукають народ до більш душевних цінностей, які ніяк простим пересічним так просто не вловити між рядками.

                          

ЛАУРЕАТИ ПЕТРО ГІРНИК ТА ЮЛІЯ КРЕТА

ВОЛОДАРКА ГРАН - ПРІ УЛЯНА ДУБАС

Шлях до зірок

ЧАС ПЕРЕМОГ

В Івано-Франківську відбувся заключний гала-концерт фестивалю-конкурсу обдарованої молоді «Прикарпатський зорепад - 2012». Наш район представляли юні таланти, які здобули перемоги у відбіркових районному та міжрайонному конкурсах. Вони сповна проявили свої таланти на обласній сцені, а кращі з них стали лауреатами в різних номінаціях.

До омріяного фінального концерту передували два місяці конкурсів у  районах області, в яких взяли участь більше тисячі юнаків та дівчат.

«Прикарпатський зорепад – 2012» відбувся за ініціативи директора Агенства подій «Щасливі миті» Вікторії Семенович (голова журі) та за підтримки голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка.

Наш район представляли  найталановитіші,  найцілеспрямованіші, з неймовірним молодим запалом дітки. Лауреатом інструментального жанру стала Юлія Крета (учениця 7-го класу фортепіанного відділу, викладач Лідія Гавалюх). Юлія неодноразово брала участь в обласних конкурсах ансамблевого музикування та багатьох інших районних виступах.

Наступним лауреатом інструментального жанру – базовий  саксофон – став Петро Гірник, виконуючи музичну композицію «Філінг» (учень 5-го класу ДШЕВ ім. Мирослава Антоновича, викладач Тадей Войцешко, наставник Микола Шимків).

Його іще називають справжнісіньким соловейком.

Лауреат конкурсу соло на наї Олег Шумей (учень 3-го класу, викладач Роман Шумей). Він – неоднократний переможець різноманітних Всеукраїнських конкурсів.

Безперечно як і на усіх творчих заходах, основною винагородою обласного конкурсу, яка тягне за собою захоплюючу інтригу є «Гран-Прі», як  знак гордості та винагорода за постійну працю над особистим творчим рівнем. Володаркою Гран-Прі в жанрі «Вокал» (22- 30 років) визнано Уляну Дубас. Ця енергійна та завзято співоча «пташка» являється переможницею Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів «На хвилях Світязя», «Візерунки Прикарпаття», «Гомін Карпат» та інших.

Не менш яскраво та феєрично показав свій виступ на сцені обласного музично-драматичного театру  зразковий аматорський ансамбль танцю «Джерельце» районного Народного дому (керівник Тарас Судол). Про їхні старання та високий професіоналізм свідчить почесне друге місце.

Прикарпатський зорепад зірок і зірочок із різних куточків області буквально розсипався яскравим світлом на сцені театру. Кращі з кращих вкотре доказали, що достойні високих звань та винагород.

В свою чергу начальник райвідділу культури Володимир Гібчинський  висловлює слова вдячності та похвали місцевим учасникам, які так впевнено та гідно крокували до свого «зорепаду». Подяки заслуговують також начальник ЛВУМГу Володимир Іванишин та голова профкому підприємства Володимир Тисяк, які розуміюче сприяють розвитку культурного життя Долинщини.

РОЗП’ЯТА ДУША НА ХРЕСТІ ВСЕВИШНЬОЇ ПЕЧАЛІ

24 листопада назавше ляже у літопис української  історії  скорботним днем пам’яті жертв Голодомору . Наша держава згадала найбільшу трагедію українського народу та вшанувала пам'ять про невинно убієнних і закатованих.

Цього печального розп’ятого загальнонаціональною тугою дня повсюди у Долинському районі ( Івано-Франківської області) були приспущені державні прапори з чорними стрічками, у храмах правили Богослужіння, а біля хреста Жертвам голодомору 1933-го року відбувся поминальний реквієм-панахида.

Біля підніжжя Хреста – символічний вівтар. На ньому чорна хлібина зі свічкою та грона червоної калини, які є одвічним пам’ятним знаком, що уособлює нашу націю. Чорне полотно з  понівечених  людських  душ  та тіл сьогодні  накрило  заплакану   українську землю. Хвилина мовчання та смутку повисла важкою хмарою над кожним містом і селом.

На скорботний захід прибули керівники виконавчої та законодавчої влади, органів місцевого самоврядування, духовні отці, свідки голодоморів, представники політичних партій, громадських та молодіжних організацій, вчителі й учні шкіл міста, жителі Долинщини.

Важко повірити, але факт залишається фактом, що в 1932-33 роках одна з найбільших житниць колишнього Союзу РСР опинилася віч-на-віч із голодною смертю, що Жовтий князь вершив на цій землі небачену і жорстоку трагедію. Як наслідок, Україна втратила від семи до десяти мільйонів чоловік.

Ще й досі стогне під густо вкритими великими і малими, відомими і невідомими могилами наша земля. Той біль не злічить й не втамує  ні одне століття.

Як знак вічної пам’яті про невинно закатованих до Хреста Голодомору поклали  вінки та квіти.

Священики  провели  поминальну молитву за душі репресованих, у якій подумки злилися мільйони сердець у всій Україні.

У ті злощасні 32-33-ті роки біда  стукала в домівки наших земляків і вони, не маючи іншого виходу, зі смутком та відчаєм відкривали їй навстіж двері. Що коїлось тоді на Україні й моторошно подумати, а пам’ять жива на устах очевидців. Про трагічні роки, які тримали в задушному мордуванні наш народ, згадала очевидиця тих подій Клара Тупиця.

Наше покоління не має права просто перегорнути цю трагічну сторінку історії, яка випалена могилами співвітчизників, бо забувши про неї, ми не просто будемо топтати їхню пам'ять, ми втратимо свою самобутність та власну гідність.

Тепер, коли Україна обома кольорами стягу отримала вольність від неба й землі, пам’ятаймо, як під чужим ярмом з хатин  українців вимітали останню крихту хліба. Дітки пухли з голоду, а бідні матері дивлячись на це, потиху втрачали здоровий глузд. Це  було штучне винищення нашої нації, масштаби демографічної катастрофи, якої зазнали українці, просто вражають світ.

У наш час – це скорботна пам'ять трагедії, що випала на наш народ. Колись же кожен день розпочинався з нової смерті, яка косила мільйони невинних душ, і, заглядаючи в очі один одному, вони питали: «Правда, це не я, правда, це не зі мною. Мамо, правда, моя сестричка й  братик ще доживуть до завтра?...» Це дійсно гірка правда, яка в руках радянської влади торжествувала, засіваючи болем та трупами українську землю.

Того скорботного осіннього дня 2012 року в оселях сіл чи міських багатоповерхівках горіли у вікнах свічечки за невинно убієнними співвітчизниками як спомин чорного минулого,  як частинка тієї незагоєної  рани, що кровоточитиме ще довго в серці нашої держави та пам’яті нашого народу.

ОПЕРАЦІЯ "ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЕЬОГО РУХУ"

Програми

ДЕСЯТИЛІТТЯ ДІЙ З БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

На Долинщині в рамках тижня безпеки дорожнього руху, який триває з 12 по 18 листопада, проводили профілактичні та заходи безпеки на шляхах для водіїв і пішоходів. Ще в 2010 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, якою проголосила 2011- 2020 роки Десятиліттям дій з безпеки дорожнього руху.

Вівторок 13-го, ніякі містичні цифри та погані погодні умови не стали перепоною для працівників державної автоінспекції у вирішенні поставленого завдання. На проспекті Незалежності, неподалік супермаркету «Колібріс», працівники ДАІ зупиняли власників авто та перехожих, перевіряючи їх на знання правил дорожньої руху та надаючи їм рекомендації і вкрай важливі настанови.

У рамках підготовки до проведення тижня безпеки дорожнього руху під гаслом «Безпека на дорогах залежить від кожного» працівники ДАІ виконали ряд завдань. Для профілактики начальник ВДАІ Віктор Іваськів провів низку заходів, у ході яких до справи залучили працівників освіти, духовенство, інших організацій. У результаті в навчальних закладах та установах будуть проводити лекції  з правил безпеки дорожнього руху. З ініціативи працівників державтоінспекції 17-18 листопада в усіх храмах району відправлятимуть поминальні панахиди та молебні за померлими в дорожньо-транспортних пригодах.

Мета програми «Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху» – забезпечити передумови для суттєвого скорочення людських втрат на автомобільних дорогах.

Під час Тижня безпеки дорожнього руху Державтоінспекція проведе профілактичні заходи під умовними назвами «Пішохід на дорозі», «Мобільний телефон», «Ремінь безпеки».

За словами начальника ВДАІ Віктора Іваськіва, передбачити автокатастрофу того чи іншого масштабу неможливо, проте запобігти цьому явищу можна та є наразі основним їхнім завданням. А основними причинами ДТП є перевищення встановленої швидкості руху, порушення правил проїзду перехресть, обгону, маневрування та керування транспортними засобами в нетверезому стані.

Кожен з нас повинен знати й  чітко запам’ятати, що саме пильність та уважність на дорозі зменшують ризики дорожньо-транспортних пригод. Бережіть себе та своїх рідних, бо життя – безцінне.

До дня працівника сільського господарства

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СЕМІНАР ТЕПЛИЧНИКІВ

Впродовж багатьох років поспіль напередодні професійного свята – Дня працівника сільського господарства проводять Всеукраїнський семінар аграрників, які займаються вирощуванням овочевої продукції в закритому грунті. Стало доброю традицією, що Долинський теплично-овочевий комбінат приймає гостей з різних куточків Західної регіону України. Місце зустрічі вже є звичним, адже чисте гірське повітря, привітні люди та ділове обговорення перспектив розвитку в бізнес-просторі є провідним орієнтиром для тепличників, тим джерелом, де черпається сила, енергія та досвід.

Семінар розпочав на правах господаря директор теплично-овочевого комбінату Богдан Зелінський. Обговорювали питання ефективної діяльності тепличного бізнесу, підвищення  показників вітчизняного виробництва, автоматизації процесів господарювання у закритому грунті. На семінарі були присутні агрономи з Рівного, Сокаля, Стрия, Брошнева, Богородчан та ряду інших місць держави, де практикується професійне вирощування овочів у закритому грунті.

За словами Богдана Васильовича, цьогоріч тепличники очікували вищих результатів своєї роботи, проте деякі сорти не оправдали сподівань. Він розповів також про поїздку до Голландії, де члени делегації побували на провідних підприємствах з вирощування овочів, побачили особисто як застосовують прогресивні технології в галузі, вивчали досвід іноземних колег.

На семінарі вели професійну розмову про обладнання для теплиць, системи крапельного поливу, види опалення, освітлення, підтримання контролю вологості в тепличних приміщеннях.

З теперішньою ситуацією в агрономічному секторі докладніше ознайомила головний агроном підприємства Світлана Бойдуник. Найвищі показники з урожайності огірка показали такі гібриди як  «Мева» та «Яні» –  30,5 кілограма на  квадратний метр. Томати випробовували різні, проте більшу частину площ займає «Раїса», яка забезпечує по 42 кілограми з квадратного метра.

На комбінаті в міжсезоння  застосовують відповідні хімічні препарати для знешкодження шкідників . Цей рік для підприємства був благополучним й  чисельність  не перевищила небезпечного порогу . Хоча серед можливих шкідників тепличних культур остерігаються кліща, трипса, фузаріозу. Для запобігання їх прояву теплиці обробляють    сучасними й безпечними біореагентами, частково вирощених на комбінаті. Цього року для закупівлі додаткових біопрепаратів було затрачено 18 тисяч гривень.

Широкого застосування в боротьбі зі шкідниками набувають  аерозольні генератори гарячого та холодного туману. Вони призначені для знешкодження шкідників та хвороб рослин , що дає можливість не залучати в цей процес людський фактор.

Гості та працівники місцевого теплично-овочевого комбінату мали хорошу можливість зіставити різні погляди на осучаснення професійних підходів до справи, обговорення напрямів перспективного розвитку тепличного овочівництва. Зокрема, цей  сектор агровиробництва відіграє важливу роль і в нашому районі. Завдяки здобуткам тепличників вдається як забезпечувати свіжими овочами місцеві потреби, так і експортувати  долинську продукцію на   ринки України та зарубіжжя.

Проведення таких семінарів і тренінгів для  галузевих спеціалістів сприяє ефективному обміну досвідом та зростанню економічного потенціалу підприємств з вирощування овочів. Тут колективно обговорюють можливі перспективні розрахунки, планові моделі розвитку, майбутні видозміни галузі. Приємно, що саме наш район став першим у запровадженні таких семінарів та напрацюванні бізнес-планів, що додає гордості за висоту долинської агровиробничої марки.

ГОРДІСТЬ КАРПАТСЬКОГО КРАЮ, ДОРОГА ЗЕМЛЯЧКА - НАТАЛІЯ НАУМ

Пам’яті земляків

ВЕЧІР СПОГАДІВ

Наш край – це куточок краси та величі. Там, де небо пригортається над бистроплинною гірською річкою, там де світанки напуваються солодкими росами, а ночі п’янкими любовними пахощами і народжуються чисті серцем та щирі душею майбутні поети, артисти, письменники. Однією з знаменитих постатей Прикарпаття є відома народна артистка України, уродженка  Старого Мізуня – Наталія Наум. В честь такої видатної жінки в її рідному селі вперше було започатковано проведення районного конкурсу драматичних колективів, що стане тепер доброю традицією й теплим спогадом за дорогою землячкою.

Огляд – конкурс розпочався в Будинку культури Старого Мізуня з так званої  мультимедійної години під назвою «Найвище призначення на землі», яку провела місцева бібліотекар Ольга Гладич. Це були кадри зі спогадів, куди поринули усі присутні та ще глибше ознайомились з внутрішнім світом та переживаннями, надіями й сподіваннями акторки. Попри весь драматизм і трагізм життя Наталія Наум була надзвичайно щасливою й привітною людиною. Любити життя у всіх його проявах та близьких  людей було основним призначенням та покликом артистки.

14 січня 2013 року виповнюється 80 років  від дня народження нашої землячки. І є великим духовним багатством увіковічення її імені в пам’яті земляків.

Метою конкурсу є популяризація драматичного мистецтва в нашому районі, збагачення репертуару кращими творами української драматургії, покращення професійної та виконавської майстерності драматичних колективів та залучення до них якомога більше талановитої молоді.

На огляді було представлено шість драматичних колективів, зокрема: БК Старий Мізунь та клуби сіл: Новошин, Новоселиця, Пшеничник, Новий Мізунь та Пациків.

Від району до складу журі входили: начальник відділу культури районної державної адміністрації Володимир Гібчинський та методист районного Народного дому, секретар журі Світлана Петрів.

Члени журі представляли : Мирослава Ружевич – головний режисер КМЗ РНД, Лариса Шевчук – провідний спеціаліст відділу культури, директор районного Народного дому – Іван Кондрин, режисер народного  аматорського театру Вигодського БК – Богдан Мельник та художній керівник ЦКіД

 На святі також була присутня гостя з області – методист ОНМУКП з драматичного театру Наталія Штиркало.

Учасники драматичних колективів представляли уривки творів легенд українського пера – Тараса Шевченка - « Невільник», Нечуя Левицького – «Кайдашева сім’я», Лесі Українки – «Лісова пісня», проводились інсценізації за творами  Василя Стефаника та Степана Васильченка – « Пусти мене моя мати на вулицю погуляти».

Святкову програму вели учасники театру-студії «Талант» БДЮТ Сніжана Луців та Мирослава Андрусів.

Великою приємністю є те, що жителі нашого краю вміють зберегти те світло любові, що залишила по собі відома любимиця акторського мистецтва. Надалі ж огляд-конкурс відбуватиметься в  наступних селах району.

Як підсумок на завершення проводитиметься заключний етап в Долині, в грудні, де на сцені Будинку культури на переможців очікуватимуть призові місця,дипломи й цінні подарунки.

КОЛЕКТИВНЕ ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПИТАННЯ

Зустрічі

ЗДОРОВ’Я ПЕРШ ЗА ВСЕ

У  Долинській районній державній адміністрації відбулася нарада з питань виявлення, раннього діагностування та протидії туберкульозу за участі представників влади, медицини, громадських організацій та інших.

Ініціаторами проведення заходу стали обласний БХФ «Солідарність» та БФ «Інтелектуальна перспектива» за підтримки програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», яка впроваджена  фондом Рината Ахметова «Розвиток України».

Акцентуючи увагу на те, що в нашій області, як і в цілому в Україні зберігається вкрай загрозлива ситуація на захворювання цією недугою, розмова за круглим столом набула колективної форми обговорення проблеми.

Зустріч розпочав голова районної державної адміністрації Олександр Криницький. За його словами питання боротьби з туберкульозом має досить вагоме значення. В Івано-Франківську значно зросли показники на захворювання туберкульозом в порівнянні з минулим роком. Тому на цьому потрібно зосередити увагу в нашому районі. Такі питання вирішують першочергово, адже здоров’я населення – перш за все.

Керівник апарату райдержадміністрації Катерина Олійник акцентувала увагу на тому, що серед молодого покоління існує суспільна нетерпимість до шкідливих звичок. Саме від них і починаються різні непрогнозовані проблеми. Цим питанням потрібно зайнятись, починаючи від загальнодержавного й до місцевого рівня.

Голова БХФ «Солідарність» Андрій Микитин зауважив, що туберкульоз – це не тільки медична проблема, потрібно зрозуміти та підтримати осіб, що опинились у складних життєвих ситуаціях, можливо, навіть наодинці з цією хворобою.

Свою думку та бачення висловили: фельдшер  виправного центру № 118 Ольга Стефанишин, методист районного методкабінету відділу освіти Лілія Лукань, головний лікар туберкульозного диспансеру  Марія Яворська, заступник головного лікаря центральної районної лікарні Ярема Попадюк, виконуючий обов’язки головного лікаря районної санітарної епідеміологічної станції Микола Гуцул, лікар-інфекціоніст центральної районної лікарні  Михайло Маслій, директор РЦСССДМ Михайло Перевізник, начальник відділу в справах сім’ї, молоді та спорту Володимир Най, начальник відділу соціальної роботи РЦСССДМ Жанна Димокур.

За офіційними даними цього року за 9 місяців із захворюванням на туберкульоз у нашому районі є 57 людей, враховуючи Болехівську дільницю, загальне число становить  66 чоловік. Рівень захворюваності на цю недугу перш за все пов'язаний з несвоєчасним зверненням для обстеження, недостатня ефективність лікування хворих, яким вперше встановлено діагноз «туберкульоз», низький рівень розуміння хворими на туберкульоз щодо проходження повного курсу лікування. Особливо високий показник переривання лікування серед осіб, які зловживають алкоголем.

Суть цього питання полягає в тому, щоби більш ретельніше розширити інформаційне коло й донести до громадськості цю соціальну проблему, створити сприятливе середовище для надання послуг з профілактики туберкульозу, боротись спільними зусиллями з цієї недугою.