РОЗП’ЯТА ДУША НА ХРЕСТІ ВСЕВИШНЬОЇ ПЕЧАЛІ

24 листопада назавше ляже у літопис української  історії  скорботним днем пам’яті жертв Голодомору . Наша держава згадала найбільшу трагедію українського народу та вшанувала пам'ять про невинно убієнних і закатованих.

Цього печального розп’ятого загальнонаціональною тугою дня повсюди у Долинському районі ( Івано-Франківської області) були приспущені державні прапори з чорними стрічками, у храмах правили Богослужіння, а біля хреста Жертвам голодомору 1933-го року відбувся поминальний реквієм-панахида.

Біля підніжжя Хреста – символічний вівтар. На ньому чорна хлібина зі свічкою та грона червоної калини, які є одвічним пам’ятним знаком, що уособлює нашу націю. Чорне полотно з  понівечених  людських  душ  та тіл сьогодні  накрило  заплакану   українську землю. Хвилина мовчання та смутку повисла важкою хмарою над кожним містом і селом.

На скорботний захід прибули керівники виконавчої та законодавчої влади, органів місцевого самоврядування, духовні отці, свідки голодоморів, представники політичних партій, громадських та молодіжних організацій, вчителі й учні шкіл міста, жителі Долинщини.

Важко повірити, але факт залишається фактом, що в 1932-33 роках одна з найбільших житниць колишнього Союзу РСР опинилася віч-на-віч із голодною смертю, що Жовтий князь вершив на цій землі небачену і жорстоку трагедію. Як наслідок, Україна втратила від семи до десяти мільйонів чоловік.

Ще й досі стогне під густо вкритими великими і малими, відомими і невідомими могилами наша земля. Той біль не злічить й не втамує  ні одне століття.

Як знак вічної пам’яті про невинно закатованих до Хреста Голодомору поклали  вінки та квіти.

Священики  провели  поминальну молитву за душі репресованих, у якій подумки злилися мільйони сердець у всій Україні.

У ті злощасні 32-33-ті роки біда  стукала в домівки наших земляків і вони, не маючи іншого виходу, зі смутком та відчаєм відкривали їй навстіж двері. Що коїлось тоді на Україні й моторошно подумати, а пам’ять жива на устах очевидців. Про трагічні роки, які тримали в задушному мордуванні наш народ, згадала очевидиця тих подій Клара Тупиця.

Наше покоління не має права просто перегорнути цю трагічну сторінку історії, яка випалена могилами співвітчизників, бо забувши про неї, ми не просто будемо топтати їхню пам'ять, ми втратимо свою самобутність та власну гідність.

Тепер, коли Україна обома кольорами стягу отримала вольність від неба й землі, пам’ятаймо, як під чужим ярмом з хатин  українців вимітали останню крихту хліба. Дітки пухли з голоду, а бідні матері дивлячись на це, потиху втрачали здоровий глузд. Це  було штучне винищення нашої нації, масштаби демографічної катастрофи, якої зазнали українці, просто вражають світ.

У наш час – це скорботна пам'ять трагедії, що випала на наш народ. Колись же кожен день розпочинався з нової смерті, яка косила мільйони невинних душ, і, заглядаючи в очі один одному, вони питали: «Правда, це не я, правда, це не зі мною. Мамо, правда, моя сестричка й  братик ще доживуть до завтра?...» Це дійсно гірка правда, яка в руках радянської влади торжествувала, засіваючи болем та трупами українську землю.

Того скорботного осіннього дня 2012 року в оселях сіл чи міських багатоповерхівках горіли у вікнах свічечки за невинно убієнними співвітчизниками як спомин чорного минулого,  як частинка тієї незагоєної  рани, що кровоточитиме ще довго в серці нашої держави та пам’яті нашого народу.

ОПЕРАЦІЯ "ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЕЬОГО РУХУ"

Програми

ДЕСЯТИЛІТТЯ ДІЙ З БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

На Долинщині в рамках тижня безпеки дорожнього руху, який триває з 12 по 18 листопада, проводили профілактичні та заходи безпеки на шляхах для водіїв і пішоходів. Ще в 2010 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, якою проголосила 2011- 2020 роки Десятиліттям дій з безпеки дорожнього руху.

Вівторок 13-го, ніякі містичні цифри та погані погодні умови не стали перепоною для працівників державної автоінспекції у вирішенні поставленого завдання. На проспекті Незалежності, неподалік супермаркету «Колібріс», працівники ДАІ зупиняли власників авто та перехожих, перевіряючи їх на знання правил дорожньої руху та надаючи їм рекомендації і вкрай важливі настанови.

У рамках підготовки до проведення тижня безпеки дорожнього руху під гаслом «Безпека на дорогах залежить від кожного» працівники ДАІ виконали ряд завдань. Для профілактики начальник ВДАІ Віктор Іваськів провів низку заходів, у ході яких до справи залучили працівників освіти, духовенство, інших організацій. У результаті в навчальних закладах та установах будуть проводити лекції  з правил безпеки дорожнього руху. З ініціативи працівників державтоінспекції 17-18 листопада в усіх храмах району відправлятимуть поминальні панахиди та молебні за померлими в дорожньо-транспортних пригодах.

Мета програми «Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху» – забезпечити передумови для суттєвого скорочення людських втрат на автомобільних дорогах.

Під час Тижня безпеки дорожнього руху Державтоінспекція проведе профілактичні заходи під умовними назвами «Пішохід на дорозі», «Мобільний телефон», «Ремінь безпеки».

За словами начальника ВДАІ Віктора Іваськіва, передбачити автокатастрофу того чи іншого масштабу неможливо, проте запобігти цьому явищу можна та є наразі основним їхнім завданням. А основними причинами ДТП є перевищення встановленої швидкості руху, порушення правил проїзду перехресть, обгону, маневрування та керування транспортними засобами в нетверезому стані.

Кожен з нас повинен знати й  чітко запам’ятати, що саме пильність та уважність на дорозі зменшують ризики дорожньо-транспортних пригод. Бережіть себе та своїх рідних, бо життя – безцінне.

До дня працівника сільського господарства

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СЕМІНАР ТЕПЛИЧНИКІВ

Впродовж багатьох років поспіль напередодні професійного свята – Дня працівника сільського господарства проводять Всеукраїнський семінар аграрників, які займаються вирощуванням овочевої продукції в закритому грунті. Стало доброю традицією, що Долинський теплично-овочевий комбінат приймає гостей з різних куточків Західної регіону України. Місце зустрічі вже є звичним, адже чисте гірське повітря, привітні люди та ділове обговорення перспектив розвитку в бізнес-просторі є провідним орієнтиром для тепличників, тим джерелом, де черпається сила, енергія та досвід.

Семінар розпочав на правах господаря директор теплично-овочевого комбінату Богдан Зелінський. Обговорювали питання ефективної діяльності тепличного бізнесу, підвищення  показників вітчизняного виробництва, автоматизації процесів господарювання у закритому грунті. На семінарі були присутні агрономи з Рівного, Сокаля, Стрия, Брошнева, Богородчан та ряду інших місць держави, де практикується професійне вирощування овочів у закритому грунті.

За словами Богдана Васильовича, цьогоріч тепличники очікували вищих результатів своєї роботи, проте деякі сорти не оправдали сподівань. Він розповів також про поїздку до Голландії, де члени делегації побували на провідних підприємствах з вирощування овочів, побачили особисто як застосовують прогресивні технології в галузі, вивчали досвід іноземних колег.

На семінарі вели професійну розмову про обладнання для теплиць, системи крапельного поливу, види опалення, освітлення, підтримання контролю вологості в тепличних приміщеннях.

З теперішньою ситуацією в агрономічному секторі докладніше ознайомила головний агроном підприємства Світлана Бойдуник. Найвищі показники з урожайності огірка показали такі гібриди як  «Мева» та «Яні» –  30,5 кілограма на  квадратний метр. Томати випробовували різні, проте більшу частину площ займає «Раїса», яка забезпечує по 42 кілограми з квадратного метра.

На комбінаті в міжсезоння  застосовують відповідні хімічні препарати для знешкодження шкідників . Цей рік для підприємства був благополучним й  чисельність  не перевищила небезпечного порогу . Хоча серед можливих шкідників тепличних культур остерігаються кліща, трипса, фузаріозу. Для запобігання їх прояву теплиці обробляють    сучасними й безпечними біореагентами, частково вирощених на комбінаті. Цього року для закупівлі додаткових біопрепаратів було затрачено 18 тисяч гривень.

Широкого застосування в боротьбі зі шкідниками набувають  аерозольні генератори гарячого та холодного туману. Вони призначені для знешкодження шкідників та хвороб рослин , що дає можливість не залучати в цей процес людський фактор.

Гості та працівники місцевого теплично-овочевого комбінату мали хорошу можливість зіставити різні погляди на осучаснення професійних підходів до справи, обговорення напрямів перспективного розвитку тепличного овочівництва. Зокрема, цей  сектор агровиробництва відіграє важливу роль і в нашому районі. Завдяки здобуткам тепличників вдається як забезпечувати свіжими овочами місцеві потреби, так і експортувати  долинську продукцію на   ринки України та зарубіжжя.

Проведення таких семінарів і тренінгів для  галузевих спеціалістів сприяє ефективному обміну досвідом та зростанню економічного потенціалу підприємств з вирощування овочів. Тут колективно обговорюють можливі перспективні розрахунки, планові моделі розвитку, майбутні видозміни галузі. Приємно, що саме наш район став першим у запровадженні таких семінарів та напрацюванні бізнес-планів, що додає гордості за висоту долинської агровиробничої марки.

ГОРДІСТЬ КАРПАТСЬКОГО КРАЮ, ДОРОГА ЗЕМЛЯЧКА - НАТАЛІЯ НАУМ

Пам’яті земляків

ВЕЧІР СПОГАДІВ

Наш край – це куточок краси та величі. Там, де небо пригортається над бистроплинною гірською річкою, там де світанки напуваються солодкими росами, а ночі п’янкими любовними пахощами і народжуються чисті серцем та щирі душею майбутні поети, артисти, письменники. Однією з знаменитих постатей Прикарпаття є відома народна артистка України, уродженка  Старого Мізуня – Наталія Наум. В честь такої видатної жінки в її рідному селі вперше було започатковано проведення районного конкурсу драматичних колективів, що стане тепер доброю традицією й теплим спогадом за дорогою землячкою.

Огляд – конкурс розпочався в Будинку культури Старого Мізуня з так званої  мультимедійної години під назвою «Найвище призначення на землі», яку провела місцева бібліотекар Ольга Гладич. Це були кадри зі спогадів, куди поринули усі присутні та ще глибше ознайомились з внутрішнім світом та переживаннями, надіями й сподіваннями акторки. Попри весь драматизм і трагізм життя Наталія Наум була надзвичайно щасливою й привітною людиною. Любити життя у всіх його проявах та близьких  людей було основним призначенням та покликом артистки.

14 січня 2013 року виповнюється 80 років  від дня народження нашої землячки. І є великим духовним багатством увіковічення її імені в пам’яті земляків.

Метою конкурсу є популяризація драматичного мистецтва в нашому районі, збагачення репертуару кращими творами української драматургії, покращення професійної та виконавської майстерності драматичних колективів та залучення до них якомога більше талановитої молоді.

На огляді було представлено шість драматичних колективів, зокрема: БК Старий Мізунь та клуби сіл: Новошин, Новоселиця, Пшеничник, Новий Мізунь та Пациків.

Від району до складу журі входили: начальник відділу культури районної державної адміністрації Володимир Гібчинський та методист районного Народного дому, секретар журі Світлана Петрів.

Члени журі представляли : Мирослава Ружевич – головний режисер КМЗ РНД, Лариса Шевчук – провідний спеціаліст відділу культури, директор районного Народного дому – Іван Кондрин, режисер народного  аматорського театру Вигодського БК – Богдан Мельник та художній керівник ЦКіД

 На святі також була присутня гостя з області – методист ОНМУКП з драматичного театру Наталія Штиркало.

Учасники драматичних колективів представляли уривки творів легенд українського пера – Тараса Шевченка - « Невільник», Нечуя Левицького – «Кайдашева сім’я», Лесі Українки – «Лісова пісня», проводились інсценізації за творами  Василя Стефаника та Степана Васильченка – « Пусти мене моя мати на вулицю погуляти».

Святкову програму вели учасники театру-студії «Талант» БДЮТ Сніжана Луців та Мирослава Андрусів.

Великою приємністю є те, що жителі нашого краю вміють зберегти те світло любові, що залишила по собі відома любимиця акторського мистецтва. Надалі ж огляд-конкурс відбуватиметься в  наступних селах району.

Як підсумок на завершення проводитиметься заключний етап в Долині, в грудні, де на сцені Будинку культури на переможців очікуватимуть призові місця,дипломи й цінні подарунки.

КОЛЕКТИВНЕ ОБГОВОРЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО ПИТАННЯ

Зустрічі

ЗДОРОВ’Я ПЕРШ ЗА ВСЕ

У  Долинській районній державній адміністрації відбулася нарада з питань виявлення, раннього діагностування та протидії туберкульозу за участі представників влади, медицини, громадських організацій та інших.

Ініціаторами проведення заходу стали обласний БХФ «Солідарність» та БФ «Інтелектуальна перспектива» за підтримки програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», яка впроваджена  фондом Рината Ахметова «Розвиток України».

Акцентуючи увагу на те, що в нашій області, як і в цілому в Україні зберігається вкрай загрозлива ситуація на захворювання цією недугою, розмова за круглим столом набула колективної форми обговорення проблеми.

Зустріч розпочав голова районної державної адміністрації Олександр Криницький. За його словами питання боротьби з туберкульозом має досить вагоме значення. В Івано-Франківську значно зросли показники на захворювання туберкульозом в порівнянні з минулим роком. Тому на цьому потрібно зосередити увагу в нашому районі. Такі питання вирішують першочергово, адже здоров’я населення – перш за все.

Керівник апарату райдержадміністрації Катерина Олійник акцентувала увагу на тому, що серед молодого покоління існує суспільна нетерпимість до шкідливих звичок. Саме від них і починаються різні непрогнозовані проблеми. Цим питанням потрібно зайнятись, починаючи від загальнодержавного й до місцевого рівня.

Голова БХФ «Солідарність» Андрій Микитин зауважив, що туберкульоз – це не тільки медична проблема, потрібно зрозуміти та підтримати осіб, що опинились у складних життєвих ситуаціях, можливо, навіть наодинці з цією хворобою.

Свою думку та бачення висловили: фельдшер  виправного центру № 118 Ольга Стефанишин, методист районного методкабінету відділу освіти Лілія Лукань, головний лікар туберкульозного диспансеру  Марія Яворська, заступник головного лікаря центральної районної лікарні Ярема Попадюк, виконуючий обов’язки головного лікаря районної санітарної епідеміологічної станції Микола Гуцул, лікар-інфекціоніст центральної районної лікарні  Михайло Маслій, директор РЦСССДМ Михайло Перевізник, начальник відділу в справах сім’ї, молоді та спорту Володимир Най, начальник відділу соціальної роботи РЦСССДМ Жанна Димокур.

За офіційними даними цього року за 9 місяців із захворюванням на туберкульоз у нашому районі є 57 людей, враховуючи Болехівську дільницю, загальне число становить  66 чоловік. Рівень захворюваності на цю недугу перш за все пов'язаний з несвоєчасним зверненням для обстеження, недостатня ефективність лікування хворих, яким вперше встановлено діагноз «туберкульоз», низький рівень розуміння хворими на туберкульоз щодо проходження повного курсу лікування. Особливо високий показник переривання лікування серед осіб, які зловживають алкоголем.

Суть цього питання полягає в тому, щоби більш ретельніше розширити інформаційне коло й донести до громадськості цю соціальну проблему, створити сприятливе середовище для надання послуг з профілактики туберкульозу, боротись спільними зусиллями з цієї недугою.

Мистецтво

ЖИТТЯ НЕ РОЛЬ ОДНОГО ДНЯ

В підніжжі мистецтва закладаються паростки любові до всього прекрасного. Захоплюватись ним – значить творити, передавати внутрішній світ емоцій та відчуттів глядачу. У селищі Вигода ( Долинського р-ну, Івано-Франківської обл.) при Будинку культури вирує дух творчості. Тут, зокрема діє Народний аматорський хор та театр. Форма чуттєвого сприйняття в кожного з нас особлива. Задля того, щоб ближче ознайомитись з образно кажучи глибиною та закулісним життям майстрів та театралів потрібно копати з глибин. От власне і зустріч з подружжям Данилевичів розкрила обрії стежин учасників сценічних баталій в світлинах та реаліях повсякдення.

При вході до будинку мене зустріла дуже приємна співрозмовниця, дружина директора Будинку культури Володимира Данилевича – Любов Василівна. Розмови про талановитих людей та те як ними пишаються вигодянці просто полились рікою. Перше, що взяла до рук жінка то був великий підбір фотоальбомів, в яких поетапно було відображено  моменти з життя учасників сценічного формату.

Перегортаючи сторінки старих фотографій, Любов Данилевич розпочала з історії мистецтва. Вигода  дійсно духовно й пісенно багата на добрі здобутку в творчості та праці. Мешканці селища вміють жити й творити , співали тут іще з діда-прадіда. Яскравим прикладом цьому стало хорове мистецтво.

Історія започаткування хору виникла ще в 1961 році, коли в лісокомбінаті хор організував Володимир Олексин. Започатковану справу продовжували Іван Шарко, Василь Стецик, Наталія Смеркло та Василь Лохман.

З 1972 року хором керує Любомир Кузьменко. Через рік Міністерство культури запрошує хор до Москви. В жовтні, 1973 року добре оцінивши старання колективу, йому присвоюють звання «Народний».

1975 року творчу працю продовжує Степан Федишин. Згодом через три роки керівником хору стає Мирон Андрусів, який у 1988 році удостоєний звання «Заслужений працівник культури України». Учасники колективу дають назву хору «Прикарпатські самоцвіти», який по сьогоднішній день незмінний не тільки іменем, а й творчим запалом та любов’ю до пісні. Надалі ж з гастрольною діяльністю учасники хору завойовували призові місця та глядацькі симпатії своїми концертними номерами в таких містах як Львів, Київ, Канів та інші.

В 2008 році хоровий колектив святкував своє 30-річчя. Це вагомий внесок й результат невтомної й клопіткої праці під керівництвом Заслуженого працівника Культури України Мирона Андрусіва в музичну скарбницю нашого пісенного краю.

Потрібно віддати уклін та слова вдячності ветеранам хору, які відкривали цю «браму мистецтва» на сцені селищного «Старого клубу» БК Вигодського ЛГ. Першими з них були: Яків Кобрин, Зіна Безділь, Юзик Дидяк, Василь Семенишин, Марія Дзундза, Ярослав Скрипник, Ольга Клецун,Володимир Тюшка та Ольга Юрків.

Помітно передають естафету майстри співучості молодому поколінню. Найменша учасниця вже виконала музичну композицію «Поминальна молитва» і зазнавши успіху не зупинятиметься на співочій стежині. Належне потрібно віддати й молодій команді «Вигодяночок», вихованиць місцевої школи, учениць 11-го класу, які на районних заходах завжди достойно проявляють свої талановиті здібності. Дует «Боднарук» та родинний дует Діана і Богдан Мельник теж черпнули з криниці дна музичної течії великих успіхів та перемог.

В Будинку культури окрім музичних пристрастей на сцені вирують ще й театральні етюди. Тут театральне мистецтво розпочало набувати  широкого розквіту в 70-х роках.

Закоханий в театральну майстерність Михайло Лапчук організовує театральний дитячий колектив та ставить перші вистави: «Дивокамінь», «Троянда волі», драму «Квітка з чарівної рукавички» та інші.

Згодом  колективом опікується режисер Іван Стогній. Проте великого успіху театрали зазнають під орудою режисера Віктора Боброва. За виставу «А зорі тут тихі», колективу було присвоєно у грудні 1976 року почесне звання «Народний аматорський театр».

З 1983 року і до тепер його очолює режисер Богдан Мельник. На сьогоднішній день колектив театру – це люди різного віку та професійних уподобань. Дуже великою приємністю є те, що до мистецтва долучається чим раз, тим більше активна молодь.  На сцені з великим артистизмом розігрують ролі студенти, їхньому активному та непередбачуваному запасові й витримці позавидував би кожен бажаючий проявити себе в тій чи іншій ролі.

Окрім хору й театралів у Будинку культури є ще задіяні наступні гуртки: танцювальний, фольклорний, художнього слова та живопису (заснований цього річ). До речі, останній поділяється на 3 групи: перша – від 6 років до 4-го класу, друга – 4,5,6 класи та третя – від 7-го й до старших класів.

Учасники фольклорного гуртка зазвичай проводять масові заходи на Різдво та Івана Купала.

Розмова була цікавою та захоплюючою, переглядаючи світлини, й оцінюючи як прагнули і надалі хочуть підносити мистецтво жителі цього затишного карпатського куточка просто не те, що вражає, а й безумовно надихає. В стінах цього Будинку, культура не просто живе, а дійсно таки вирує.

Вихованці майстерного слова й танцю готуються зі своїми програмами до різних виступів районних та обласних рівнів. Попереду ще будуть свята й потрібно як слід підготовитись, щоб не розчарувати старання наставників й не підвести свої як кажуть відшліфовані вміння.

Швидкоплинною гірською річкою течуть прожиті роки. Люди, що віддали й присвятили своє життя сцені, наче переживають «другу» молодість. Це ще більше хвилююче та незабутньо, бо душа як пісня прагне зіграти ту мелодію яка торкнеться її струн. І не важливо який виконуватимуть репертуар, головне, щоб це була подача з дна самого серця, яка при спогадах залишить слід у ньому й змусить повірити знову в силу почуттів. Тому, що наше життя – це не роль одного дня чи епізоду, це книга, яку пише кожен з нас своїм життєвим почерком.

Урочистості

ЗУНР В ІСТОРІЇ

Напередодні Першої світової війни значна частина українських земель – Східна Галичина, Буковина та Закарпаття перебували в складі Австро-Угорщини. У жовтні в умовах поразки австро-німецького блоку в Першій світовій війні та під могутніми ударами національно-визвольної боротьби поневолених народів, Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав. В цих складних обставинах рішучі заходи зі створення власної незалежної держави почали робити і українці на західноукраїнських землях.

З приводу 94-ї річниці з часу заснування ЗУНР у Долині в прес-залі центральної районної бібліотеки відбулись урочистості за участі почесного голови РО ВУТ «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка Степана Янковського.

У заході також взяв участь начальник райвідділу культури Володимир Гібчинський. Про зовнішньополітичну ситуацію та у Західно-Українській Народній Республіці розповідали  вчитель історії Малотур’янського НВК Володимир Васько, а вчитель історії Яворівської ЗОШ Оксана Романів зосередила увагу на столиці ЗУНРу в колишньому Станіславові. Тепер вже в Івано-Франківську, в центральній частині перед домом правосуддя, стоїть пам’ятник на честь проголошення столиці ЗУНРу.

Розкриваючи короткий ракурс історії, слід нагадати, що наприкінці вересня 1918 року у Львові сформували Генеральний Військовий Комісаріат, який повинен був вести боротьбу проти австрійської влади. В жовтні цього ж року головою Комісаріату було призначено сотника легіону Українських Січових Стрільців Дмитра Вітовського. Надалі було створено Українську Національну Раду та обрано її Президента – Євгена Петрушевича.

Польська ліквідаційна комісія (створена у Кракові) мала намір перебрати від австрійського намісника владу над цілим краєм та включити його до складу Польщі. УНРада не погодилась віддавати свої землі. Тоді противники вирішали брати Львів та його керівництво силою.

З 31 жовтня на 1листопада розпочалося так зване листопадове повстання на чолі з сотником стрілецької частини Дмитром Вітовським. Над ратушею Львова було піднято синьо-жовтий прапор, австрійського намісника Галичини заарештували. Так розпочався період правління української державності на своїх землях.

13 листопада тимчасовий виконавчий орган перетворений на уряд – Державний Секретаріат ЗУНР-ЗОУНР. Було затверджено конституційні основи новоствореної держави – «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої айстро-угорської монархії», згідно яким вона отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка.

21 листопада польські війська захопили Львів і тому керівництво ЗУНРу переїхало до Тернополя, а з кінця грудня знаходилося в Станіславі (тепер Івано-Франківськ).

22 січня 1919 року в Києві відбулося урочисте проголошення Акту про Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР (НаддніпрянськаУкраїна) в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Спорт

ЧЕМПІОНАТ УКРАЇНИ В ДОЛИНІ

2 листопада місто Долина (Івано-Франківська обл.) приймало командний чемпіонат України з греко-римської боротьби. Долині є чим пишатись, адже колишні вихованці ДЮСШ тепер  олімпійці, які мали честь  боротися на XXIX Олімпійських іграх в Пекіні - наш долинянин  Олександр Чернецький, а XXX Олімпійські ігри в Лондоні представляв Василь Рачиба.

Організовували змагання дирекція спортивної школи та заслужений тренер України Степан Чернецький. В них взяло участь 7 команд: №1 і №2 (збройні сили України), спортивне товариство України,  спортивне товариство «Динамо»,  спортивне товариство «Спартак», спортивне товариство Міністерства освіти, спортивне товариство «Колос». Змагання набули статусу особисто-командного. В колонах крокували чемпіони та призери України, Європи та Світу серед юнаків, молоді та дорослих. Поміж них 8 майстрів Міжнародного класу.

В залі були присутні почесні гості, тренери, представники влади, преса.

З вітальним словом виступили перший заступник голови районної державної адміністрації Сергій Плотніков, міський голова Володимир Гаразд, голова управління в справах сім’ї молоді та спорту облдержадміністрації Павло Калитка, начальник райвідділу освіти Володимир Сподар, державний тренер України з греко-римської боротьби, представник України в справах сім’ї, молоді та спорту Віталій Волошин, головний тренер національної збірної України Олександр Котовий.

Такі змагання Долинщина приймає вперше за всю історію спорту. І було великою честю стояти поруч з підкорювачами спортивних вершин: першим у незалежній Україні чемпіоном світу Рустамом Аджі; призером Олімпійських ігор в Атланті (1996 рік), дворазовим чемпіоном Європи (1987, 1996), володарем Кубка світу, триразовим чемпіоном СРСР Андрієм Калашниковим; учасником Олімпійських ігор в Пекіні (2008), володарем Кубка світу Олександром Чернецьким; заслужениим тренером України, чемпіоном Європи з класичної боротьби (1968)  Володимиром Новохатько, який працював у Долинській ДЮСШ.

В результаті змагань перше місце здобула команда збройних сил України №2, друге – їхня команда №1 та третє – спортивне товариство «Динамо».

ЮНА ШЕВЧЕНКІВЧАНКА ВІКТОРІЯ СЕМЧУК

Вибори – 2012

ГОЛОСИ ШЕВЧЕНКІВЦІВ

На вулиці вже світало як на виборчій дільниці № 260271 села  Шевченкове ( Долинського району, Івано-Фрванківської області) виборчого округу № 86 завершувались останні приготування в роботі членів дільничної виборчої комісії  для передачі бюлетенів в ОВК. Фіксованих порушень чи підстав для зривання виборчого процесу не зареєстровано.  Вибори відбулися в тихій «ідилії». Громадяни прийшли, щоб віддати свій голос за краще майбутнє нашої держави у власному розумінні і виборі.

8:00 –  члени шевченківської виборчої дільниці та спостерігачі в повній бойовій готовності приступили до роботи. Попри те, що зранку вже розпочалося голосування, в Шевченковому цього дня припало й Храмове свято. Сільська УПЦ КП імені Преподобної Параскевії Сербської навстіж відчинила свої двері й з храму линула святкова відправа, яку проводили окрім місцевого пароха ще й запрошені священики. Народу зібралось чимало й опісля завершення служби масово зріс потік виборців до дільниці.

Вперше своє право голосу прийшли віддати юні шевченківчанки Вікторія Семчук та Віталіна Кіс, які принагідно звернулись до присутніх, щоб люди голосували серцем й не жаліли за зроблений вибір.

Голова виборчої комісії Надія Олійник розповіла про попередню підготовку виборів та про те, що явка в кінцевому результаті становила 65 відсотків.

За попередніми даними протоколів кількість виборців, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці становила 1092 чоловік.

Результати підтримки  політичних партій виглядали наступним чином: найбільше голосів набрало Всеукраїнське Об’єднання «Свобода»  ­– 393, слідом за ним Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина»  – 386, Політична партія «Удар» (Український демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка – 181, Політична партія «Наша Україна» – 48 та Партія регіонів – 39 голосів.

Що ж стосується кандидатів – мажоритарників, то перше місце зайняв  Анатолій Дирів – 272 голоси, друге та третє між собою розділили Тарас Парфан та Петро Шкутяк – по 159, четверте місце посів В’ячеслав Кредісов – 128 та п’ятірку лідерів замикає Володимир Грабовецький – 116 голосів.

АВТОГРАФ НА ПАМ'ЯТЬ

 НЕЗАБУТНІЙ КОНЦЕРТНИЙ 

ТУР РУСЛАНИ НА ДОЛИНЩИНІ.

"ДИКА" ЕНЕРГІЯ КАРПАТСЬКОЇ "АМАЗОНКИ".

Цими днями з концертним туром відвідала Долинщину переможниця  пісенного конкурсу «Євробачення – 2004» Руслана Лижичко. Її виступ відбувся на Проспекті Незалежності біля колишнього кінотеатру «Україна». Колосальний заряд енергією від цієї жінки отримали всі присутні. Слова її пісень просто зривались з уст прихильників та гостей. Центр міста ожив, дика енергія розбудила все довкола. Навіть жителів довколишніх багатоповерхівок захопив пісенний ритм, коли українська амазонка полонила свій рідний карпатський край.

Прийшовши завчасно до приїзду Руслани, хотілось побачити як настроєні до зустрічі з нею долиняни. У фан-зоні стояли, мабуть, найневгамовніші прихильники естрадної зірки – там зібрались дітки і їхній вираз обличчя говорив за все. І хоча погода не огортала теплом та з хорошим настроєм і мерзнути ніколи. До сцени все більше і більше підтягувалась молодь, люди різних вікових категорій. Адже не кожного дня в Долині випадає можливість побачити зірку такого світового масштабу.

Гучні оплески, затамоване дихання і от  вона – ця сама жінка, з невимовно шаленим адреналіновим запалом вітає всіх присутніх. Як заведено на нашій землі, гостю зустрічали запашним короваєм маленькі долиняни. Слова вдячності та приємних емоцій пролунали у відповідь, бо дійсно для співачки Прикарпаття є колискою, де викохалась її душа.

Концертна програма була вкрай насиченою, поміж піснями Руслана ще й проявила свої акторські здібності, вона є доброю жартівницею. Постановка на пісню «Закохаєшся» була швидко зімпровізована та сприймалась глядачами на ура.

Спів разом з ритмічними танцями зі сцени розлітався колами «дикої» енергії. Панорама була захоплюючою та видовищною. В самому розпалі концерту людей було не злічити. Море емоцій, облич, посмішок та рук, які підсвідомо то об’єднувались в живий ланцюг, то робили масову «хвилю», щиро радіючи такому видовищу.

Гучне ім’я співачки линуло Карпатами, коли всі в унісон скандували «Руслана». Вона ж з любов’ю у відповідь кинула у широкий загал свій розкішний букет троянд.

Неподалік від сцени на співачку чекало авто, а емоції в людей не втихали. За сценою виборювали в правоохоронців право на автографи найвідчайдушніші фанати. Кілька перших з них їх таки отримали і, от він прощальний момент,–  зірка покидає наше місто.

Концерт завершився, більшості просто не віриться що така подія відбулася. Люди обговорювали між собою все до найменших дрібниць, значить зачепила за живе карпатська чарівниця.

Дика енергія наповнила позитивними емоціями місто та його мешканців. Навзаєм часточки своїх сердець долиняни назавжди віддали запальній співачці, яка українською піснею полонила  горді Карпати, синє небо та щирі душі наших краян.